Видатні педагоги про роль сім'ї у вихованні дітей

Сторінка 2

Отже, ми бачимо, що між цими вимогами існує єдність, тісний зв'язок. Якщо батьки проігнорують одну із них, то виховання не буде ефективним, яких зусиль би не прикласти.

Питання сімейного виховання хвилювали й закарпатського педагога О.В. Духновича, який головну відповідальність за дітей дошкільного віку покладав на батьків. «Початкове виховання належить батькам,- писав Духнович,- це найприродніший обов’язок і повинність…Батьки є першими вихователями своїх дітей». Батьки повинні піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний та моральний розвиток. Духнович особливу увагу батьків звертав на важливість особистого прикладу, бо дитина «все сприймає, що бачить і чує». Великого значення Духнович надавав трудовому вихованню в сім'ї. У п’єсі «Добродій перевищує багатство» він змальовує багату сім'ю, в якій батьки не привчали сина до праці, в цьому потурали йому і зрештою з нього виріс злодій, якого заарештували. Діти ж бідних селян Василя Чесножива та вдови Богумили працювали нарівні з батьками, старанно вчилися і досягли великих успіхів у житті. Це говорить про те, що хто прикладає свої зусилля до праці, той добивається великих успіхів.

Один із українських національних геніїв 19 ст. К.Д. Ушинський, приділяючи вагоме значення ідеям народництва, повазі до особистості вихованця, був переконаний, що весь досвід, набутий суспільством, вся його духовна мудрість, усі якості громадянина передаються саме через сім'ю. Він відзначив важливість доброзичливих відносин між батьками і дітьми, дружби, любові, взаємної поваги між ними. Педагог також указує на те, що батьки повинні бути взірцем для дитини, адже саме вони закладають перші паростки їхніх майбутніх успіхів і невдач.

С. Русова надавала виняткового значення вихованню в сім'ї і особливо, ролі матері, яка є природною вихователькою своїх дітей. З цього приводу С. Русова пише: «Мати – це справді велична постать в історії культури: довгий час без усякої освіти, одним своїм шляхетним інстинктом вона обгортала свою дитину, свого сина такою чарівною сферою ласки й змагання до краси. Ці думки вона виклала у праці «Роль жінки у вихованні» 1934р. Педагог говорила про те, що сім'я повинна свідомо перетворитися на кооператив, у якому й у батька, й у матері, й у дітей є свій обов’язок, своя праця і своя воля, але всі об'єднані спільним шуканням добра і правди. Вона була переконана: відродження нації починається з виховання дитини в сім'ї.

Г.Ващенко, розглядаючи родину, як осередок морального виховання, зазначав, що виховання підростаючого покоління має носити гуманістичний характер, притаманний українському народу. Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: «Бурчання наскучить, приклад научить», «Приклад кращий за правило», «Добрий приклад кращий за сто слів». У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька. Першими вчителями маленької дитини стають її батьки. «Сім’я повинна забезпечити моральний розвиток дитини, її всебічне виховання». Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок, звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Ващенко також розкриває роль батьків у фізичному вихованні. Він говорить про те, що за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавляться 20 % батьків. Він вважав, що необхідно переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізвиховання входить і формування звички до праці,зокрема, навчальної. Більшість батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізвправами, а отже, доцільність витрачання часу на цей вид діяльності. Роблять це тому, що не вистачає знань про систему саме цього напрямку виховання.

Розвиток теорії сімейного виховання висвітлений і у педагогічній спадщині А.С.Макаренка. Актуально звучать сьогодні ідеї Макаренка щодо формування колективістських відносин у сім'ї, піднесення батьківського авторитету, поваги до батьків, збагачення методів і засобів сімейного впливу на вихованців, формування гармонійної особистості. Макаренко вважав, що виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. «Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Правильне виховання – це наша щаслива старість; погане виховання – це наші сльози, майбутнє горе, провина перед суспільством, Всевишнім, усією країною (бо ми виховуємо громадянина України).» Особливу увагу він звертав на мету виховання в сім'ї. У деяких родинах можна спостерігати повну бездумність в цьому питанні: просто живуть поруч батьки і діти, і батьки сподіваються на те, що все само собою вийде. У батьків немає ні ясної мети, ні визначеної програми. Звичайно, у такому випадку результати будуть завжди випадкові. Те, що дитина здобуває в сім'ї, вона зберігає протягом усього свого життя. Важливість родини як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя.

Страницы: 1 2 3 4



Зв’язок педагогіки з іншими науками
Зв'язок педагогіки з іншими науками відбувається в різних напрямах. По-перше, це спільність об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів). По-друге, взаємодія ...

Біологічні задачі та їх використання для творчого розвитку дитини
Існує велика кількість методичних прийомів, за допомогою яких можна керувати інтелектуальним розвитком школярів. Один з них - це використання на уроках біології задач, запитань-завдань, запитань-зада ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net