Теоретичні підходи до визначення проблеми підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями

Педагогіка: історія і сьогодення » Проблема соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями » Теоретичні підходи до визначення проблеми підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями

Сторінка 3

1. Загальнодержавна стратегія у справі соціально-педагогічної підтримки дітей із вадами розвитку на цей час.

2. Чинники, що мають специфічний уплив на соціально-педагогічну підтримку дітей-інвалідів у регіоні:

демографічна ситуація та стан здоров’я молоді в регіоні;

регіональні традиції;

структура економіки, фінансово-економічний стан регіону.

3. Організаційні та фінансові чинники:

створення та діяльність органів державної влади щодо реалізації соціально-педагогічної підтримки дітей та молоді з вадами розвитку;

увага та особистісна моральна відповідальність керівництва області, міст (районів) за стан справ у соціально-педагогічній підтримці дітей і молоді з обмеженими можливостями;

наявність медичних, педагогічних, соціальних та інших кадрів, здатних здійснювати соціально-педагогічну підтримку дітей із обмеженими функціональними можливостями;

створення інфраструктури навчально-виховних, медичних, соціально-побутових, дозвіллєвих закладів;

фінансове та матеріальне забезпечення регіональної роботи щодо соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями.

4. Активність громадськості та самих дітей з обмеженими можливостями:

участь громадськості у роботі щодо соціально-педагогічної підтримки дітей-інвалідів;

участь дітей із вадами розвитку у діяльності державно-громадських організацій та установ;

наявність громадських об’єднань, рухів, комітетів, які вирішують проблеми дітей з обмеженими функціональними можливостями.

5. Розвиток системи інформування дітей та молоді з обмеженими можливостями.

6. Науково-методичне забезпечення системи соціально-педагогічної підтримки дітей із вадами психофізичного розвитку. Зрозуміло, що ефективність реалізації програми залежить від багатьох чинників зовнішнього та внутрішнього характеру. Уникаючи зайвої деталізації, зупинимося на основних, які ми визначаємо як умови ефективності, які, в свою чергу, поділяються на морально-психологічні, організаційно-управлінські та матеріально-технічні. До них ми відносимо:

ухвалення й усвідомлення соціальними педагогами та соціальними працівниками програми підтримки дітей з обмеженими можливостями як документа, що систематизує та регламентує основні цілі та шляхи їх досягнення;

взаємна готовність соціальних педагогів, соціальних працівників, батьків і самих дітей до здійснення основних положень програми, терпіння і спрямованість до поставленої мети як чинник стабільності зусиль, що докладаються;

наявність індивідуальної особистої концепції саморозвитку дитини з обмеженими можливостями, в якій визначена власна траєкторія саморозвитку, обґрунтовані та узгоджені уявлення про пріоритетні напрями педагогічної підтримки, встановлені терміни та етапи досягнення проміжних результатів;

створення механізму координації зусиль педагогів, соціальних працівників, лікарів, батьків, працівників установ соціальної сфери для забезпечення узгодженості дій у процесі реалізації педагогічної підтримки;

постійний моніторинг, відстеження та регулювання як стану дитини, так і ефективності вживаних методів соціально-педагогічної дії. Створення механізму зворотного зв’язку, інформування всіх суб’єктів соціально-педагогічної та медично-реабілітаційної діяльності про досягнуті результати, а також труднощі та проблеми;

співпраця з науковцями з метою виключення в процесі педагогічної підтримки елементів непрофесіоналізму [9, 291].

Перш ніж перейти до опису програми, необхідно в загальних рисах окреслити економічний стан і загальне соціальне тло, на який ця програма розрахована й у якому їй належить бути реалізованою. Подібна необхідність обумовлена соціально-педагогічним характером дослідження, який включає обов’язковий максимальний облік всіх соціальних "фонових" складових, що безпосередньо впливають на механізми реалізації програми.

До числа найважливіших умов, що забезпечують ефективність реалізації програми соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями, ми відносимо організацію та створення в регіоні єдиного освітньо-компенсуючого простору, що є спеціально змодельованими умовами, які мають конкретну спрямованість і орієнтацію на регіональні особливості. Це багатовимірний соціально-педагогічний простір, що забезпечує вибір різноманітних варіантів оптимальної траєкторії розвитку та становлення особи дитини з обмеженими можливостями; що, у свою чергу, дозволяє таким дітям самовизначатися в різноманітних видах діяльності у взаємодії з різними співтовариствами, які представлені в певному регіоні. У той же час педагоги можуть створювати умови для реальної соціалізації дітей з обмеженими можливостями в широкому та вузькому соціальному й культурному контекстах; батьки - брати участь у створенні ринку освітніх послуг, а організатори й управлінці - ухвалювати рішення з огляду на різноманітність соціально-педагогічної ситуації в регіоні цілому.

Страницы: 1 2 3 4



Методичні аспекти роботи художньо-прикладного гуртка
Організація занять певним видом декоративно-ужиткового мистецтва ставить на меті як навчання, так і виховання дітей, індивідуальна діяльність розширює і поглиблює знання учнів, розвиває їх ініціативу ...

Суть і завдання розумового розвитку старших дошкільників
Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави узагальнити, що суть і завдання розумового розвитку достатньо обгрунтовані в науково-теоретичному доробку. Розумове навчання розглядається в тісн ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net