Психолого-педагогічні засоби розвитку уяви молодших школярів

Уяву можна тренувати як і будь-яку сторону психіки людини. Леонардо да Вінчі радив, наприклад, розвивати фантазію розглядаючи різні плями, тріщини на стінах, хмари, і знаходити в них подібність на людей, тварин, пейзажі, битви і т.д. Просторова уява розвивається при уважному розгляді креслень і натуральних об’ємних тіл з різних ракурсів.

Вважається, що уяву можна розвивати, але лише в рамках генотипно-зумовлених особливостей людини. Під розвитком уяви слід розуміти її можливе покращення і прогресивні зміни по ряду ознак:

1. Різноманітність уяви людини. Вона виявляється в тому, що кожен раз з одного і того ж приводу людина вигадує щось нове.

2. Оригінальність. Ця ознака виявляється в тому, наскільки вигадане даною людиною відрізняється від того, що вигадують інші люди.

3. Деталізація уяви. Це те, наскільки опрацьовані, описані в деталях продукти уяви кожної людини.

4. Інтелектуалізація уяви. Про неї можна говорити за тими думками, які у інших людей викликають продукти уяви даної людини.

5. Емоційність уяви. Чим більше різноманітних емоцій, переживань, відчуттів викликають продукти уяви даної людини у інших людей, тим вище її емоційний заряд, насиченість почуттями чи просто емоційність.

Уява має величезне значення в житті, тому що мрія, створена уявою, стимулює до діяльності, до активності, до того, щоб, уявивши собі втілення своєї мрії, з більшою енергією йти до її втілення в життя, боротися за її здійснення. Тому помилкою була б навіяна небезпеками безплідного фантазування думка про необхідність придушувати уяву. Уяву потрібно розвивати, але, розвиваючи, треба її належним чином формувати.

Суттєвою передумовою розвитку здорової, плідної уяви є розширення і збагачення досвіду учнів; тільки за цієї умови їх уява буде змістовною. Також важливе ознайомлення їх з новими сторонами об'єктивної дійсності, які на основі їх вузького повсякденного досвіду повинна представлятися їм незвичайною; треба, щоб дитина відчула, що дійсним може бути і те, що виходить за рамки побутового; в іншому випадку уява дитини буде боязкою і стереотипною.

Батьків дітей молодшого шкільного віку особливо зацікавить розвиваюча роль казок, живих яскравих оповідей, віршів. Розвивати уяву можна різними способами, але обов’язково в такій діяльності, яка без фантазії не може привести до бажаних результатів .

Формування здатності уявляти як здатності бачити раніше ціле, ніж частини, і бачити правильно, є не містичним процесом і не природним даром. Воно, тобто формування, відбувається через ігри дітей.

У книзі Л.Ю. Субботіної «Розвиток уяви у дітей» зібрані конкретні ігри та вправи, розроблені психологами та педагогами для розвитку уяви дітей різного віку.

Гра, її правила, існування уявної ситуації – зовсім не випадковість в житті дитини, а наслідок її відриву від ситуаційної зв’язаності, наслідок виникнення і розвиток на цій основі уяви. Для гри характерний «відліт» від безпосередніх практичних дій. Але сама ігрова дія пов’язана з безпосередньою практикою. Зміст і порядок дій гри відповідає реальній дії. Тому у вихідних посиланнях гри нема фантастичних елементів, вони цілком реально пов’язані з навколишньою дійсністю. Уявною є лише ситуація, яку діти відтворюють у грі .

Гра «Пантоміма» за рахунок уяви розвиває і оптимізує емоційний фон, вона доступна дітям будь-якої вікової групи.

Всі стають в коло. Кожен по черзі виходить в середину кола і за допомогою пантоміми показує яку-небудь дію. Наприклад, уявляє, як зриває уявні груші та сливи і кладе у кошик, пере білизну, тягне важкі предмети і т.п. Переможцями стають ті, хто найбільш точно зобразив пантомімічну картинку.