Розвиток і становлення виховних традицій на сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогіки

Педагогіка: історія і сьогодення » Григорій Савич Сковорода про виховання особистості » Розвиток і становлення виховних традицій на сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогіки

Сторінка 2

Своєрідне бачення всебічного розвитку особистості у Й.-Ф. Гербарта. Метою виховання він проголошував розвиток різнобічних інтересів, спрямованих на гармонійний розвиток усіх здібностей людини. За Гербартом, створювана у процесі виховання гармонія здібностей особистості підпорядкована вищому ідеалу — підготовці «доброчесної» людини. Ідеал доброчесності як мета виховання був ідеалом «доброчесного» німецького бюргера, який уміє пристосуватися до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому.

«Педагогічна система кожної історичної епохи, — пише академік М. Стельмахович, — висуває свій оригінальний чи актуальний уже знаний образ людини. Кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні корективи у виховний ідеал. То ж цілком закономірно виникає питання про сучасний педагогічний ідеал національного родинно-громадсько-шкільного виховання в Українській державі».

В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася система виховання, що ґрунтувалася на національних рисах і самобутності українського народу, але тривалий час вона нехтувалась і заборонялася. Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна система виховання, яка враховує такі особливості сьогодення, як перехід України до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя українського суспільства і процес розбудови незалежної держави. В її основі — український виховний ідеал.

Кожен народ має свою систему виховання, яка відповідає його характерним рисам. Виховання створене самим народом, має виховну силу, якої не має в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактиних ідеях чи запозичені в іншого народу, – підкреслював К. Д. Ушинський.

Отже, національне виховання – це виховання дітей на культурно – історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь. Так формується національний характер.

Головна мета національного виховання на сучасному етапі — передання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина України (національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Педагогічна ситема кожної історичної епохи висуває свій оригінальний образ людини. Це так званий ідеал. Ідеал – уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що винивають із розуміння мети життя.

Г. Ващенко вважав, що ідеал не може бути постійним, він має вдосконалюватися. «Розв'язуючи питання про цілі виховання сучасної української молоді, ми мусимо рахуватися не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне і майбутнє, а також прийняти до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні, так і негативні. Перші треба розвивати, другі усувати або принаймні ослаблювати.

Процес передання досвіду одних поколінь іншими забезпечує народознавчий підхід до виховання, що грунтується на всебічному і глибокому вивченні всього культурно-історичного розвитку і досвіду рідного та інших народів. Саме народність є тією силою, яка рухає стрижневу основу виховання, бо народне – це кришталево чите, правдиве, високоморальне, глибоко гуманне, вічне і завжди сучасне. Національне виховання – суворий обов’язок перед народом. Вагомий внесок у створенні національної системи виховання в Україні зробили Г. С. Сковорода, К. Д. Ушинський, О. В. Духнович. Але О. Вишневський зазначає, що: «через десять років життя ставитиме до українця зовсім інші вимоги, ніж ті, які ставило донедавна і до яких наша виховна традиція пристосувалась. Незалежно від історично сформованих виховних поглядів у найближчому майбутньому нам потрібен буде не мрійник, не емоційна та самозосереджена істота, а практичний ініціативний діяч, господар з міцним характером, вольовий, цілеспрямований, з глибокою вірою у вартості, яким служить. Не все в цій характеристиці узгоджується з українською виховною традицією. А це означає, що вона повинна зазнати уточнень».

Страницы: 1 2 3



Особливості, цілі і завдання наукової творчості
Завданнями формування наукової творчості студентів є: - забезпечити професіоналізацію занять з практики усного і писемного мовлення (УПМ) студентів на початковому етапі навчання; - залучити студентів ...

Розвиток ритмічного слуху у дітей на музичних заняттях
Почуття музичного ритму – комплексна здатність, що включає в себе сприйняття, розуміння, виконання, творення ритмічної сторони музичних образів. Сприйняття. Сприйняття музичного ритму – активний проц ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net