Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII століття

Педагогіка: історія і сьогодення » Григорій Савич Сковорода про виховання особистості » Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII століття

Сторінка 1

Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII століття. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства.

Григорій Савич Сковорода народився 22 листопада 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в сім'ї козака. На майбутнього філософа незабутнє враження справили чудові рідні краєвиди, народні звичаї і традиції, пісні й думи лірників. Маленький Григорій виявив хист до гри на народних інструментах, сам складав і гарно виконував пісні. Батьки прагнули дати синові освіту: спочатку хлопчика навчав сільський дяк, а згодом його віддали до сільської церковнопарафіяльної школи, де він виявив сильний потяг до знань, непересічні здібності до наук, співу й музики.

У 1738 році (в деяких дослідженнях вказується 1734 рік) Григорій Сковорода став студентом Києво-Могилянської академії, яка в той час була єдиним вищим загальноосвітнім навчальним закладом Наддніпрянської України, але не поступалася своїм рівнем перед тогочасними європейськими університетами. Академія мала багату бібліотеку, високоосвічених викладачів, тому серед бажаючих навчатися були і юнаки –чужинці, зокрема, з Болгарії, Молдови, Сербії. Особливо добре було поставлено викладання мов, поетики, риторики. Повний курс навчання складався з восьми ординарних класів і тривав 12 років. Чотири перших роки (підготовчий – фара, три молодші – інфіма, граматика, синтаксис) відводилися для опанування старослов’янської, латинської, української, грецької та польської мов. У двох старших класах – філософії та богослов’я кількість слухачів суттєво зменшувалася через тривалий термін навчання (6 років).

Григорій Сковорода навчався в Київській академії з перервами майже 10 років. У перших чотирьох граматичних класах він ґрунтовно оволодів старослов’янською, книжною українською, латинською й польською мовами. У наступних слухав лекції цими мовами, складав вірші й промови, брав участь у диспутах і тим самим удосконалював володіння ними. З кінця 30-х років XVIII століття в Академії було поновлено вивчення грецької мови, а також започатковано курси німецької і староєврейської мов. Слухач Г. Сковорода швидко оволодів і цими академічними дисциплінами. Захоплювався творами Плутарха, Цицерона, Горація, Лукіана.

У 1742 році Г. Сковорода був змушений перервати навчання, бо, згідно з царським указом «Про набір співаків у придворну капелу, між іншим і з студентів Київської академії», його як соліста академічного хору, забрали до Петербурга. Окрім життєвого досвіду, тут Григорій Савич здобув додаткову музичну освіту. Проте, не задовольнившись званням придворного співака, у 1744 році він першої нагоди повертається до Академії і в 1750 році закінчує клас піїтики, риторики й філософії, а також прослуховує лише дворічний (замість чотирьох років) курс богослов’я. Оскільки Сковорода – студент зажив слави «знанням музики» адміністрація рекомендувала його генерал-майорові Г. Вишневському для супроводу в його поїздці до Угорщини. Багато хто зі студентів у ту епоху, бажаючи ознайомитися з досягненнями закордонної науки, поповнити освіту, вдосконалити знання мов, шукав нагоди (за браком грошей і державних стипендій) у такий спосіб відвідати європейські країни. Під час служби в російській місії в м. Токаї (1750 – 1753) Г. С. Сковорода дістав змогу подорожувати з Угорщини до Відня, Офена та інших міст Австрії, до Словаччини, Німеччини.

У жовтні 1750 року Сковорода стає учителем поетики у Переяславському колегіумі. Його запросив туди переяславський єпископ Никодим Сріблицький для читання курсу поетики. Як переповідав пізніше М. Ковалінський, Г. Сковорода, маючи обширні знання, значно більші, ніж давали тогочасні навчальні заклади, написав курс поетики зовсім по-новому. Це не сподобалося єпископу, який хотів, щоб цей курс читали традиційно. Сковорода не погодився з вимогою єпископа змінити й відкинути вироблені ним правила для поезії, «котрі були простіше й зрозуміліші для учнів, та й цілком нове й точне поняття давали про неї». У написаному на вимогу консисторії поясненні він відстоював свої погляди на поезію, вважаючи їх правильними і заснованими на природі цього мистецтва. Цей конфлікт з єпископом став причиною того, що Сковорода влітку 1751 року змушений був покинути Переяславський колегіум. Він повернувся в Києво-Могилянську академію і восени 1751 року почав учитися у класі богослов’я, проте повного курсу не закінчив. Як кращого студента академії 1753 року митрополит Тимофій Щербицький рекомендував його домашнім вчителем поміщику Степанові Томарі в село Ковраї на Переяславщині. Таким чином, Г. Сковорода не закінчив останнього богословського класу, тобто повного курсу академії, і до навчання більше не повернувся.

Страницы: 1 2 3



Складові процесу розв'язування задач
Навчити дітей розв'язувати задачі - означає навчити їх установлювати зв'язки між даними і шуканим і відповідно до цього вибирати, а потім і виконувати арифметичні дії. Центральною ланкою в умінні роз ...

Педагогічна техніка як складова навчальної технології
Педагогічна техніка відбиває рівень майстерності педагога. Від того, як і якими прийомами навчання і виховання він володіє, залежить ступінь розвитку суб’єктів навчання (виховання). Педагогічна техні ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net