Ідея народності та природовідповідності виховання Г. Сковороди

Педагогіка: історія і сьогодення » Григорій Савич Сковорода про виховання особистості » Ідея народності та природовідповідності виховання Г. Сковороди

Сторінка 1

Принцип народності в педагогіці, як відомо, вперше обґрунтовано Яном Амосом Коменським, який на противагу середньовічній схоластиці обстоював ідею навчання дітей рідною мовою. Однак Сковорода значно ширше трактує поняття «народності». Вона, на думку педагога, зумовлюється всім укладом життя, історичними умовами, мовою, культурою, інакше кажучи ментальністю народу. Позиція Г. С. Сковороди відносно виховання в наступних його словах: "Без природи як без шляху: чим далі рухаєшся, тим більше блудиш. Природа є вічне джерело бажання. Воля (за прислів'ям) є дужча за всяку неволю. Вона спонукає до приватного досвіду. Досвід є батько мистецтву, знанню і звичці. Звідси народилися всі звички, і книги, і хитрощі. Це головна і єдина вчителька вірно навчати птаха літати, а рибу – плавати. Премудре ходить у Малоросії прислів'я: без Бога ні до порога, а з ним хоч за море. Бог, природа і Міневра є одне і те ж». В цих словах українського філософа позначено основний принцип його педагогіки, так само як і античної філософської традиції: йти слідом в усьому за природою.

Світоглядні основи Г. Сковороди яскраво відбилися на його педагогічних поглядах. На освіту мислитель дивився як на засіб виховання всього народу; в поглядах на освіту ще раз виявилася його народність. Йдучи від села до села, перебуваючи весь час серед простого народу, Сковорода заслужив собі добру славу народного вчителя. Джерелом педагогічних поглядів Г. Сковороди, як вказують сучасні дослідники, були традиції народної педагогіки, народна мудрість, погляди на освіту прогресивних філософів Європи.

У свій час дослідник В. Ф. Ерн звернув увагу громадськості на ті принципи, що лежали в основі діяльності Г.С. Сковороди як педагога і дійсно народного просвітителя.

Ерн вважав, Сковорода "був палким супротивником того мавпування у вихованні, яке було в такій моді в Росії XVIII століття". Ерн звертає увагу, що критика Сковороди була спрямована проти денатуралізованого підходу в освіті. У цьому випадку слід мати на увазі, що при всій прогресивності просвітницької моделі освіти, вона була повна утиску єства людини і обмеження ії свободи (про що написав у своєму знаменитому педагогічному романі "Еміль" Жан-Жак Руссо). Звертаючись до цієї проблеми, В.Ф. Ерн вірно підмічає: "Безприродне «денатуралізоване» XVIII століття протиставило природі мистецтво, зробивши їх непримиренними протилежностями, і оголосивши природу занадто грубою для себе, вирішило перевершити її, удосконалити безприродним мистецтвом, у результаті чого були втрачені і природа, і мистецтво і замість них вийшла штучність».

Природовідповідність, як педагогічний принцип, обстоювали у свій час, Йоган Генріх Песталоцці та Жан-Жак Руссо. Останній ідеалізуючи дитячу природу, радив уже з двохрічного віку ізолювати дитину від міського середовища, де, на його думку, панує моральна розбещеність, щоб у такий спосіб, серед природи, готувати дитину до майбутнього життя.

На відміну від своїх попередників Сковорода висуває ідею «спорідненого», тобто природовідповідного виховання. Природні задатки у людей неоднакові. Але кожна людина, на його думку, має можливість, спираючись на них, розгорнути успішну діяльність у тій чи іншій галузі. Мислитель вдається до такого образу. Природа, писав він, подібна до багатого фонтана, що наповнює різні посудини до повної місткості. У байці «Собака та Кобила» педагог-мислитель висловлює думку про те, що природа має вплив на лдину; без урахування цього людина не може мати успіху вжитті, адже «без природи – як на манівцях: чим далі йдеш, тим більше заплутуєшся».

За Г. Сковородою, головним для педагога є пізнання і вдосконалення природних здібностей кожної людини. Оскільки доля суспільства залежить від вдалого вибору кожним його членом спорідненої діяльності відповідно до природних здібностей та покликання, то, готуючи дітей тієї чи іншої діяльності, насамперед доцільно враховувати їхні нахили та уподобання.

Під природою людини філософ-просвітитель розуміє обдарування, схильності, дані від народження. Він стоїть на тому, що надані природою особливості дитини мають добре знати батьки та вихователі й всебічно розвивати їх шляхом навчання. Г. С. Сковорода вважає, що успадковані можливості людини

можуть розкритися безпосередньо у природному стані діяльності.

Сковорода передбачав розвиток природних здібностей шляхом самовдосконалення, боротьби внутрішньої натури людини з брутальними пристрастями та потворними соціальними цінностями. Отже, Сковорода обстоює незалежну, вільнодумну людину, яка б протистояла впливові «цивілізованого» суспільства, була б свідомим творцем власних ідеалів, вчинків.

Страницы: 1 2



Педагогічні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи
Як зазначає Т.А. Ільїна, організація контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів має відповідати основним педагогічним вимогам: систематичність і регулярність здійснення контролю знань як кожно ...

Експериментальна перевірка розвитку пізнавальної активності у молодших школярів на уроках української мови
З метою доведення ефективності виявленої та обґрунтованої сукупності шляхів удосконалення розвитку пізнавальної активності в початковій школі і з’ясування їх впливу на процес формування мовних знань ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net