«Сродна» праця – джерело радощів та морального вдосконалення людини

Педагогіка: історія і сьогодення » Григорій Савич Сковорода про виховання особистості » «Сродна» праця – джерело радощів та морального вдосконалення людини

Сторінка 1

У процесі розвитку суспільства праця була рушійною силою розвитку людини. Вона удосконалювала знаряддя, розвивала свій мозок, співіснувала з подібними собі, що збагачувало її досвід. Працюючи, людина перетворювала природу і тим самим вносила свою лепту в розвиток культури, яка є процесом розвитку самої людини як суб'єкта діяльності. Саме в культурному середовищі людина представлена як істота, що саморозвивається, самореалізується. Уся наша творчість, наша культура виростали й розвивалися у важкій праці, коли доводилось людині «дійсно в поті чола перемінювати твердий камінь у хліб насущний…».

Сковородинівська етика проповідує працелюбність, поміркованість, чесну і безкорисливу дружбу – всі ті моральні риси, які знайшли найширше вираження у фольклорі. Г. Сковорода щедро користувався народною мудрістю – вона наснажувала його на глибокі філософські роздуми.

В античному світі ставилися до праці з презирством – її мали виконувати раби і наймити, а панівна верхівка займалася керівництвом державою, війнами, мистецтвом, філософією тощо. Мало чим змінилися ці погляди і в часи Г. Сковороди – тяжка фізична праця мала виконуватися лише простим убогим людом, селянами-кріпаками, ремісниками. Якщо ремісники зуміли зробити свою працю якоюсь мірою мистецтвом, то селянство взяло на свої плечі весь тягар тяжкої фізичної праці. Проте поетична уява селянина бачила не тільки її темні сторони, а й піднесла її, опоетизувала, мала в ній джерело радості, задоволення. Ніщо не ціниться у народній мудрості так високо, як чесна праця.

Г. Сковорода піднісся до філософського осмислення праці, розумів її внутрішню потребу для людини, побачив у ній красу, розвивав думки про – сродну працю, тобто про природжену здатність кожної людини до того чи іншого заняття. Такі погляди притаманні народному світогляду, та Сковорода по-своєму інтерпретував їх і літературно оформив. «– Бо чого не переможе чесна праця? –запитував він. Хіба не приємно працювати, коли ми народжені для цього».

Цінність учення філософа про «сродню» працю, розкрито, зокрема, у творах «Благодатний Єродій», «Пчела і Шершень», «Жайворонки», полягає в тому, що воно, на відміну від еллінських тверджень, спрямоване проти усвідомлення й використання праці лише як джерела досягнення матеріальних благ. Сковорода вбачає у праці джерело радощів і людського щастя, вважає її основою доброчесності, адже через працю особа дістає змогу вдосконалюватися морально. Неробство тлумачиться як моральне зло. У «сродній» праці людина найповніше виявляє й реалізує свої здібності, приносить користь суспільству, через що труд стає солодким. З іншого боку, керуючись своєю життєвою філософією й педагогічним досвідом, гуманіст не протипоставляє природу вихованню, але наголошує, що правильне виховання має лише посилювати розвиток закладених у дитині задатків, чим і сприятиме формуванню «істинної» людини. Словами «благодатного» птаха Єродія, триєдиного символа стійкості, благочестя, боротьби зі злом, героя однойменної притчі Г. С. Сковорода напучує: «Аще всяческая строит премудрая и блаженная натура (природа), тога како не едина она и исцеляет и научает? Всякое дело спеет, аще она путеводствует. Не мешай только ей, а если можеш, отвращай препятствія и будьто дорогу ей очищай. …Не учи его (камінь) котиться, а только помагай. Яблони не учи родить яблока: уже сама натура ее научила. Огради только ее от свиней, отрежь волчцы (будяки)…».

За переконаннями Сковороди, краще бути талановитим бондарем, ніж бездарним письменником. Природно, що в праці людина з найбільшою повагою реалізує свої можливості, приносячи найбільшу користь суспільству. Саме через працю реалізується моральне самовдосконалення людини. За Г. Сковородою, успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими якостями, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, скромність, бадьорість духу («кураж»), а також гуманізм та милосердя.

Як бачимо, пропагуючи «сродню» працю, Сковорода має на увазі гармонійну відповідність практики покликанню: кожен має прагнути до тієї праці, до якої має здібності. Зрозуміло, що такі думки мислителя об’єктивно були спрямовані проти сучасного йому суспільного устрою, проти феодального ладу, в якому панували спадкові привілеї і захищалися інтереси експлуататорських верхів, в якому бездарні люди займали державні пости і посади, в той час як, наприклад народжений у селянській сім'ї повинен був назавжди залишитися селянином.

«Сродна» праця є джерелом людського щастя та добра. Проте кожна людина має внутрішню «сродність» лише до певного виду діяльності, хоча є люди, які віділяються феноменальною здатністю, «сродністю» до багатьох видів діяльності. Отже, для кожної людини джерелом добра може бути лише «сродна» їй праця, займаючись якою, вона приносить користь суспільству, а значить, і досягне свого власного щастя.

Страницы: 1 2 3 4



Психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи з іноземної мови
Важливим фактором успішного виконання завдань з методики викладання іноземної мови є врахування психолого-педагогічних особливостей навчання іноземної мови на різних ступенях. Знання властивостей осо ...

Дослідне навчання, спрямоване на формування позитивного ставлення до поетичних творів
Дослідне навчання, спрямоване на формування позитивного ставлення учнів до віршованих творів, було проведено в 3-В класі в Харківській загальноосвітній школі №151. На початку дослідного навчання було ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net