«Сродна» праця – джерело радощів та морального вдосконалення людини

Педагогіка: історія і сьогодення » Григорій Савич Сковорода про виховання особистості » «Сродна» праця – джерело радощів та морального вдосконалення людини

Сторінка 1

У процесі розвитку суспільства праця була рушійною силою розвитку людини. Вона удосконалювала знаряддя, розвивала свій мозок, співіснувала з подібними собі, що збагачувало її досвід. Працюючи, людина перетворювала природу і тим самим вносила свою лепту в розвиток культури, яка є процесом розвитку самої людини як суб'єкта діяльності. Саме в культурному середовищі людина представлена як істота, що саморозвивається, самореалізується. Уся наша творчість, наша культура виростали й розвивалися у важкій праці, коли доводилось людині «дійсно в поті чола перемінювати твердий камінь у хліб насущний…».

Сковородинівська етика проповідує працелюбність, поміркованість, чесну і безкорисливу дружбу – всі ті моральні риси, які знайшли найширше вираження у фольклорі. Г. Сковорода щедро користувався народною мудрістю – вона наснажувала його на глибокі філософські роздуми.

В античному світі ставилися до праці з презирством – її мали виконувати раби і наймити, а панівна верхівка займалася керівництвом державою, війнами, мистецтвом, філософією тощо. Мало чим змінилися ці погляди і в часи Г. Сковороди – тяжка фізична праця мала виконуватися лише простим убогим людом, селянами-кріпаками, ремісниками. Якщо ремісники зуміли зробити свою працю якоюсь мірою мистецтвом, то селянство взяло на свої плечі весь тягар тяжкої фізичної праці. Проте поетична уява селянина бачила не тільки її темні сторони, а й піднесла її, опоетизувала, мала в ній джерело радості, задоволення. Ніщо не ціниться у народній мудрості так високо, як чесна праця.

Г. Сковорода піднісся до філософського осмислення праці, розумів її внутрішню потребу для людини, побачив у ній красу, розвивав думки про – сродну працю, тобто про природжену здатність кожної людини до того чи іншого заняття. Такі погляди притаманні народному світогляду, та Сковорода по-своєму інтерпретував їх і літературно оформив. «– Бо чого не переможе чесна праця? –запитував він. Хіба не приємно працювати, коли ми народжені для цього».

Цінність учення філософа про «сродню» працю, розкрито, зокрема, у творах «Благодатний Єродій», «Пчела і Шершень», «Жайворонки», полягає в тому, що воно, на відміну від еллінських тверджень, спрямоване проти усвідомлення й використання праці лише як джерела досягнення матеріальних благ. Сковорода вбачає у праці джерело радощів і людського щастя, вважає її основою доброчесності, адже через працю особа дістає змогу вдосконалюватися морально. Неробство тлумачиться як моральне зло. У «сродній» праці людина найповніше виявляє й реалізує свої здібності, приносить користь суспільству, через що труд стає солодким. З іншого боку, керуючись своєю життєвою філософією й педагогічним досвідом, гуманіст не протипоставляє природу вихованню, але наголошує, що правильне виховання має лише посилювати розвиток закладених у дитині задатків, чим і сприятиме формуванню «істинної» людини. Словами «благодатного» птаха Єродія, триєдиного символа стійкості, благочестя, боротьби зі злом, героя однойменної притчі Г. С. Сковорода напучує: «Аще всяческая строит премудрая и блаженная натура (природа), тога како не едина она и исцеляет и научает? Всякое дело спеет, аще она путеводствует. Не мешай только ей, а если можеш, отвращай препятствія и будьто дорогу ей очищай. …Не учи его (камінь) котиться, а только помагай. Яблони не учи родить яблока: уже сама натура ее научила. Огради только ее от свиней, отрежь волчцы (будяки)…».

За переконаннями Сковороди, краще бути талановитим бондарем, ніж бездарним письменником. Природно, що в праці людина з найбільшою повагою реалізує свої можливості, приносячи найбільшу користь суспільству. Саме через працю реалізується моральне самовдосконалення людини. За Г. Сковородою, успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими якостями, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, скромність, бадьорість духу («кураж»), а також гуманізм та милосердя.

Як бачимо, пропагуючи «сродню» працю, Сковорода має на увазі гармонійну відповідність практики покликанню: кожен має прагнути до тієї праці, до якої має здібності. Зрозуміло, що такі думки мислителя об’єктивно були спрямовані проти сучасного йому суспільного устрою, проти феодального ладу, в якому панували спадкові привілеї і захищалися інтереси експлуататорських верхів, в якому бездарні люди займали державні пости і посади, в той час як, наприклад народжений у селянській сім'ї повинен був назавжди залишитися селянином.

«Сродна» праця є джерелом людського щастя та добра. Проте кожна людина має внутрішню «сродність» лише до певного виду діяльності, хоча є люди, які віділяються феноменальною здатністю, «сродністю» до багатьох видів діяльності. Отже, для кожної людини джерелом добра може бути лише «сродна» їй праця, займаючись якою, вона приносить користь суспільству, а значить, і досягне свого власного щастя.

Страницы: 1 2 3 4



Загальна характеристика методів та прийомів, що використовуються під час слухання музики
Успішність формування музичного сприймання школярів залежить передусім від методичного забезпечення навчального процесу. Учитель – повинен володіти багатьма методами і прийомами, щоб обрати найдоціль ...

Комплекс вправ на вивчення іменника та методика їхнього використання
В основу добору комплексу вправ на вивчення іменника на уроках української мови в російськомовній школі було покладено порівняльний аналіз зазначеного мовного матеріалу в обох мовах. Порівняльний ана ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net