«Сродна» праця – джерело радощів та морального вдосконалення людини

Педагогіка: історія і сьогодення » Григорій Савич Сковорода про виховання особистості » «Сродна» праця – джерело радощів та морального вдосконалення людини

Сторінка 4

Григорій Сковорода повстав проти соціального поневолення людини, проти влади речей, здирства, користолюбства, наруги над вільними потягом людини до відповідності її нахилам, «сродної» праці. Ідея Сковороди про забезпечення всім і кожному «сродної» праці передбачала перебудову суспільного життя на основі перетворення праці у найвищу потребу і найвищу насолоду. Його критика спрямована проти паразитизму панівних класів, проти використання ними результатів людської праці для задоволення егоїстичних, «плотських інтересів».

Основні аспекти сковородинської концепції «сродної» праці: самопізнання, самопошук (співставлення роду діяльності та здібностей), самовдосконалення, самоутвердження, (побудова та використання моделі діяльності), усвідомлення самоцінності людського «Я» (залежить від внутрішнього світу людини, спрямованості думки, що визначається природною вдачею, внутрішніми духовними можливостями), визначення антропологічного характеру духовності, гармонійність

визначальних начал (розуму та почуття), гармонійність світовідчуття.

Сучасна педагогічна наука повинна усвідомити концепцію «сродної праці», складову етики Г. Сковороди, що, на нашу думку, може бути не тільки методологічною засадою природо- і культуровідповідності в навчанні і вихованні, але й основою рефлексії, в якій, за слушним спостереженням Т. Яценко, «…увага спрямована на діяльність власної душі і передбачає віковузрілість, психологічнездоров’я суб’єкта та його схильність до розміркувань».

Таким чином, «сродна» праця може стати основною та головним чинником національної освіти, скласти фундаментальні засади процесу становлення і розвитку творчої особистості в сучасному суспільстві, в основі яких лежить принцип організації сучасного процесу виховання та освіти: антропоцентризм; ідея праці (шлях активності людини, основне джерело щастя та задоволення); осмислення тілесної організації (самопізнання); осягнення та бачення духовної природи людини (вдосконалення); неповторність світовідчуття; народність виховання.

Головний педагогічний принцип Сковороди – розвиток природних здібностей людини. Суттєві моменти його педагогічної теорії і практики, викладені у віршах, байках та у філософських творах, давно привернули увагу дослідників.

Метою виховання він вважав не тільки навчити знаходити істину, пізнавати явища природи, а насамперед – прищепити благородні почуття, такі як дружба, вдячність, любов. Природу людини характеризує не тільки її розум, скільки «благоє серце», «добра воля», тобто схильність до здійснення добрих вчинків. Природа «єсть всенародная и истинная учительница». Та це не означає, що процес виховання відбувається стихійно, сам собою. Ролі педагогічної науки, вихователя, школи Григорій Сковорода надає важливого значення. Хто бажає навчити сам, мати необхідний моральний авторитет вчителя, вміти поєднувати слово і діло, наголошував він.

Освіту Григорій Сковорода розглядав як один з основних засобів у реалізації свого соціального ідеалу. Виходячи із своєї філософської концепції та особистого педагогічного досвіду, він обґрунтував низку актуальних проблем. Вирішуючи їх, зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки. У притчах, байках, листах філософ оголошував війну невігластву. Він критикував школу, яка не виховує справжньої людини, а лише прищеплює прикмети показного благородства, манери світської поведінки.

Григорій Сковорода твердив, що природа, вільні нахили, а не штучна муштра, є основною виховання. Він відкидав поширене тоді серед панівних класів захоплення іноземними гувернерами, підкреслював важливу роль батьків як природних вихователів своїх дітей, підносив принцип гармонійного виховання розуму, серця і тіла, обстоював трудове виховання.

У своїх працях Григорій Сковорода поверховій «світській» освіті протиставляв трудову освіту і виховання, обстоював переваги народної педагогіки. Виходячи з положень гуманізму, він звертав увагу на важливе значення у вихованні поваги педагога до особистості дитини. Він підкреслював, що чуйність, гуманність і чесність можуть сформувати у юнацтва тільки такі педагоги, яким ці риси властиві.

На новому етапі розвитку педагогічної думки ми знову віднаходимо в творчій і педагогічній спадщині Григорія Сковороди народні корені, черпаємо ідеї патріотизму, духовного самовдосконалення.

Страницы: 1 2 3 4 



Декоративно-ужиткове мистецтво та дизайн на уроках трудового навчання як засіб творчого розвитку учнів
Студенти педагогічних вузів, майбутні вчителі трудового навчання повинні усвідомлювати величезне значення вивчення декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну на уроках праці, роль яких полягає ...

Шляхи реалізації модульно-розвивального навчання у сучасній середній загальноосвітній школі
Програмово-методичне забезпечення шкільної освіти за модульно-розвивальною системою навчання уможливлює диференціацію освітнього змісту на психолого-педагогічний (А), навчально-предметний (Б) та мето ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net