Сутнісно-причинний аналіз явища «діти вулиці»

Сторінка 1

Аналіз різних наукових джерел дає нам підстави стверджувати, що діти вулиці – це неповнолітні втікачі з власних домівок, для яких вулиця стала постійним місцем перебування.

Серед дітей вулиці виділяються чотири основні категорії:

Ті, хто не має батьків узагалі;

ті, чиї батьки живі, однак діти цілком утратили з ними зв'язок;

ті, хто чергує життя на вулиці з життям у родині;

ті, що ночують удома, але весь день проводять на вулиці без догляду “позитивних” старших.

До дітей вулиці в Україні також відносяться такі категорії: безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця перебування через те, що втратили близьких, або коли їх вигнали з дому; бездоглядні діти – це діти, які мають де жити, але через бездоглядність близьких вони змушені тікати з дому; діти-утікачі з виховних установ – діти, що зазнали психологічного та інших насильств у закладах інтернатного типу; діти-втікачі із зовні благополучних сімей - це ті підлітки і діти, що мають високий рівень конфліктності і віддаленості у психологічному розвитку, діти, що за своїми психологічними ознаками схильні перебувати на вулиці (позбавлені батьківського піклування).

В Україні сьогодні ще не існує точного визначення цієї категорії, тому діти вулиці розглядаються як неструктурований об’єкт і до нього належать діти, які залишилися без батьківської опіки і визначеного місця проживання.

Починаючи з 1997 року в Україні проводиться ряд досліджень з характеристики “дітей вулиці”, з’ясування їхнього стилю життя і потреб. Аналіз цих досліджень дає змогу стверджувати:

1) більшість дітей вулиці - це діти підліткового віку, з них хлопчиків більше на вулиці, ніж дівчаток на даний час, а в 1997 році було навпаки;

2) ці діти часто проживають без батьків або тільки з матір’ю чи батьком;

3) серед батьків таких дітей часто зустрічаються освічені особи, які мають постійну роботу;

4) значна частина дітей має проблеми з батьками;

5) “діти вулиці” - це також ті , які мають низьке матеріальне становище;

6) «діти вулиці» часто зазнають насилля з боку ровесників;

7) значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням;

8) діти часто голодують;

9) діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики.

У ході дипломного дослідження нами також з’ясовано, що основні психофізичні характеристики дітей, які формуються в умовах вулиці, визначаються раннім залученням дитини до виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв’язки: були покинуті батьками, або самі їх покинули.

Важливо звернути увагу на те, чому ці діти не відвідують, або нерегулярно відвідують школу. Згідно з даними опитування кожна третя дитина не має бажання відвідувати школу, тому, що їй там не цікаво, в 30% - немає грошей на шкільні приладдя, в 22% - дома немає умов для навчання, у 18% - діти змушені заробляти на життя самостійно, в 4% - немає документів [23,с.36].

Аналіз багаторічного досвіду роботи з дітьми, що формуються вулицею, свідчить, що більшість таких дітей з раннього дитинства відчуває жорстоке ставлення до себе. Це не може не позначитися на фізичному і психічному стані дитини.

Насамперед зупинимось на характеристиці психологічних і особистісних якостей «дитини вулиці» та визначимо причини, через які дитина опинилась на вулиці. Вчені відзначають, що у значної частини дітей, які виховуються у умовах відсутності батьківської опіки розвиваються такі типи поведінки: пригнічений стан характеризується – пасивністю, апатією; соціальна провокація характеризується контрастними емоційними реакціями; гіперактивний тип характеризується легкістю входження в контакти, виражений демонстраційною поведінкою з вираженими інтересами до оточуючих, що сприймається дітьми як гра; добре пристосовані діти, цей тип характеризується компенсаторною поведінкою, що розвивається, коли не можна задовольнити певні потреби дитини.

Обстеження дітей, які виховуються поза сім’єю свідчить не про відхилення у розвитку, а про формування примусово інших механізмів його функціонування. Діти вулиці виявляють слабку здатність розвивати свої соціальні ролі, зважаючи на свої можливості встановлювати дружні стосунки.

Досвід показує, що травмуючим фактором є втрата батьків, позбавлення опіки близьких, розміщення в інтернати-притулки. В таких ситуаціях потрібно дотримуватися таких етапів:

1. Вилучити дитину з несприятливих умов життя.

2. Провести діагностику стану дитини.

Страницы: 1 2 3 4



Гуманізація та авторитаризм у вітчизняній системі освіти
Визначаючи основну змістовну характеристику нової філософсько-освітньої парадигми ХХ1 століття, практично всі дослідники фокусують увагу на її гуманістичній спрямованості. Гуманізація освіти, навчанн ...

Свідоме використання учнями прийомів розумової діяльності при вирішенні продуктивних задач
Відомо, що показником засвоєння прийому розумової діяльності є його свідомий перенос на рішення нових задач, що дозволяє осмислено використовувати цей прийом у сполученні з іншими, уже відомими, при ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net