Сутнісно-причинний аналіз явища «діти вулиці»

Сторінка 1

Аналіз різних наукових джерел дає нам підстави стверджувати, що діти вулиці – це неповнолітні втікачі з власних домівок, для яких вулиця стала постійним місцем перебування.

Серед дітей вулиці виділяються чотири основні категорії:

Ті, хто не має батьків узагалі;

ті, чиї батьки живі, однак діти цілком утратили з ними зв'язок;

ті, хто чергує життя на вулиці з життям у родині;

ті, що ночують удома, але весь день проводять на вулиці без догляду “позитивних” старших.

До дітей вулиці в Україні також відносяться такі категорії: безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця перебування через те, що втратили близьких, або коли їх вигнали з дому; бездоглядні діти – це діти, які мають де жити, але через бездоглядність близьких вони змушені тікати з дому; діти-утікачі з виховних установ – діти, що зазнали психологічного та інших насильств у закладах інтернатного типу; діти-втікачі із зовні благополучних сімей - це ті підлітки і діти, що мають високий рівень конфліктності і віддаленості у психологічному розвитку, діти, що за своїми психологічними ознаками схильні перебувати на вулиці (позбавлені батьківського піклування).

В Україні сьогодні ще не існує точного визначення цієї категорії, тому діти вулиці розглядаються як неструктурований об’єкт і до нього належать діти, які залишилися без батьківської опіки і визначеного місця проживання.

Починаючи з 1997 року в Україні проводиться ряд досліджень з характеристики “дітей вулиці”, з’ясування їхнього стилю життя і потреб. Аналіз цих досліджень дає змогу стверджувати:

1) більшість дітей вулиці - це діти підліткового віку, з них хлопчиків більше на вулиці, ніж дівчаток на даний час, а в 1997 році було навпаки;

2) ці діти часто проживають без батьків або тільки з матір’ю чи батьком;

3) серед батьків таких дітей часто зустрічаються освічені особи, які мають постійну роботу;

4) значна частина дітей має проблеми з батьками;

5) “діти вулиці” - це також ті , які мають низьке матеріальне становище;

6) «діти вулиці» часто зазнають насилля з боку ровесників;

7) значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням;

8) діти часто голодують;

9) діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики.

У ході дипломного дослідження нами також з’ясовано, що основні психофізичні характеристики дітей, які формуються в умовах вулиці, визначаються раннім залученням дитини до виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв’язки: були покинуті батьками, або самі їх покинули.

Важливо звернути увагу на те, чому ці діти не відвідують, або нерегулярно відвідують школу. Згідно з даними опитування кожна третя дитина не має бажання відвідувати школу, тому, що їй там не цікаво, в 30% - немає грошей на шкільні приладдя, в 22% - дома немає умов для навчання, у 18% - діти змушені заробляти на життя самостійно, в 4% - немає документів [23,с.36].

Аналіз багаторічного досвіду роботи з дітьми, що формуються вулицею, свідчить, що більшість таких дітей з раннього дитинства відчуває жорстоке ставлення до себе. Це не може не позначитися на фізичному і психічному стані дитини.

Насамперед зупинимось на характеристиці психологічних і особистісних якостей «дитини вулиці» та визначимо причини, через які дитина опинилась на вулиці. Вчені відзначають, що у значної частини дітей, які виховуються у умовах відсутності батьківської опіки розвиваються такі типи поведінки: пригнічений стан характеризується – пасивністю, апатією; соціальна провокація характеризується контрастними емоційними реакціями; гіперактивний тип характеризується легкістю входження в контакти, виражений демонстраційною поведінкою з вираженими інтересами до оточуючих, що сприймається дітьми як гра; добре пристосовані діти, цей тип характеризується компенсаторною поведінкою, що розвивається, коли не можна задовольнити певні потреби дитини.

Обстеження дітей, які виховуються поза сім’єю свідчить не про відхилення у розвитку, а про формування примусово інших механізмів його функціонування. Діти вулиці виявляють слабку здатність розвивати свої соціальні ролі, зважаючи на свої можливості встановлювати дружні стосунки.

Досвід показує, що травмуючим фактором є втрата батьків, позбавлення опіки близьких, розміщення в інтернати-притулки. В таких ситуаціях потрібно дотримуватися таких етапів:

1. Вилучити дитину з несприятливих умов життя.

2. Провести діагностику стану дитини.

Страницы: 1 2 3 4



Фіксація та узагальнення спостережень
Результати спостережень учні фіксують в зошитах для самостійної роботи і в класних календарях природи і праці людей. Форма календаря може бути різною, але в ньому повинна бути таблиця для записів щод ...

Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів
Державний освітній стандарт змісту, обсягу й рівня мовної освіти в початкових класах передбачає створення можливостей для появи варіативних технологій засвоєння молодшими школярами мовленнєвих умінь ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net